Христос Воскрес!

З нагоди Тижня подружжя, який присвячений цьогоріч темі дару людського життя, важливо буде зосередити нашу увагу на тому, що саме виступає крайнім опонентом до людського життя, головно на початкових етапах його розвитку. Мова ітиме про аборт.

За даними ВООЗ Україна посідає перше місце в Європі за кількістю абортованих дітей. За різними оцінками, впродовж років нашої незалежності в Україні було здійснено від 40 до 50 млн. абортів. Фактично це ще однин повноцінний український народ, якому відібрали життя. Сьогодні в часі повномасштабної війни, коли ми чуємо про загибель більше двохсот дітей внаслідок бойових дій, нас огортає неабияких жах, а що має робитись із нами, від усвідомлення того, що ми самі у своїх же українських клініках знищили таку кількість невинних українських дітей.

Катехизм «Христос – наша Пасха» подає визначення того, що таке аборт  – «це є свідоме і пряме вбивство людської істоти в період між її зачаттям і народженням, на самих початках її життя» . Часто це проходить у формі штучного переривання вагітності або за допомогою різних маніпуляцій, метою яких є знищення людських ембріонів. І це є чітке порушення Божої заповіді – «Не вбивай». Власне тому ілюзія «вдалого вирішення» проблеми небажаної вагітності шляхом аборту стає великою помилкою і глибокою травмою для матері, про  яку рано чи пізно вона усвідомить.

Гідність та цінність людини закладена ще від самого зачаття як говорить пророк Єремія: «Перш ніж Я уклав тебе в утробі, Я знав тебе; і перш ніж ти вийшов з лона, освятив Я тебе». З цих слів Святого Письма стає очевидним те, що святість і недоторканність людського життя ґрунтується на особовому ставленні Бога до людини.

Немає жодних достатніх аргументів чи ситуацій, якій могли б виправдати вбивство (аборт) зачатої дитини. В історії різних народів ми зустрічаємо чимало героїчних випадків матерів, які цінною власного життя зберігали та народжували нове життя. Серед найбільш нам відомих є Жанна Беретта Молла, яка, не зважаючи на те, що мала уже трьох дітей, віддала своє життя, щоб народити четверту. На сьогоднішній день вона є прилічена до лику святих Католицької Церкви.

В ході повномасштабної війни в Україні, серед усіх жахіть з якими стикнувся наш народ, випливи факти вагітностей в наслідок жорстоких зґвалтувань з боку російських окупантів. Дівчата, серед яких є також неповнолітні особи, пережили жахливу кривду та приниження. Однак, навіть така ситуація не може виправдати наступне насильство, тобто вбивство цих зачатих, але ще ненароджених дітей, шляхом аборту. Правильним було б віднайти у собі сили та виносити і народити цих дітей. В протилежному випадку, жінка чи дівчина, до вже пережитої кривди додасть ще й вбивство невинної дитини. В цьому контексті не можемо не згадати приклад 14 літньої дівчинки із м. Буча, яка рівно пережила кривду зґвалтування в часі окупації росіянами її міста, завагітніла, і незважаючи на осуд у суспільстві, можливо і зі сторони родини, все ж вирішила виносити дитину та дати їй життя.

Отож людське життя безцінне! Просімо Бога за збереження кожного зачатого життя і щоб воно було бажаним, зачатим лише у любові та приносило радість його батькам.

Христос Воскрес!

Електронний PDF варіант тексту: Аборт та дар людського життя