Єпархіальний Інститут душпастирства подружжя та сім’ї свв. Йоакима і Анни

Стрийська Єпархія УГКЦ

ВЕЛИЧ ЛЮДСЬКОЇ ПРИРОДИ

Починаючи із 11 травня цього року, в Україні стартує «Тиждень подружжя». Це час, коли тематика подружжя та сімї стає центральною у суспільних дискурсах різних середовищ з метою популяризації й утвердження сімейних цінностей в Україні. Долучаючись до цієї ініціативи, впродовж наступних шести днів вашій увазі буде запропоновано ряд тем, які розкриватимуть красу Божого плану щодо подружжя та сім’ї та представлятимуть небезпеку тих викликів, які сьогодні намагаються затьмарити цю красу.

Розпочнемо із роздумів про «Велич людської природи», яка є відправною точкою у правильному осмисленні феномену подружжя.

Людина – це одне із найвеличніших та найзагадковіших творінь на земній кулі. Особливість її природи пробували описати сотні богословів, філософів, поетів та митців, однак, вона і надалі залишається великою загадкою. До прикладу, відома українська поетеса наших днів Ліна Костенко, роздумучи над таємницею людини віршовано зазначає: «А як же людина? А що ж людина? Живе на землі. Сама не літає. А крила має. А крила має! Вони, ті крила, не з пуху-пір’я, а з правди, чесноти і довір’я…». Автор псалмів, творячи свою спробу відчитати особливість людського буття, зазначає: «Коли на небеса спогляну, твір твоїх пальців, на місяць та на зорі, що створив єси, то що той чоловік, що згадуєш про нього, або людська істота, що про неї дбаєш. Мало чим зменшив єси його від ангелів, славою й честю увінчав його. Поставив його володарем над творами рук твоїх, усе підбив йому під ноги» (Пс 8,4-9). Св. Іван Дамаскин, Отець Церкви, також пропонує свої роздуми на цю тему, підкреслюючи, що Бог створив людину наче «світ, малий у великому, другого ангела […] царя над тим, що на землі, підвладного Царю Всевишньому, земне і небесне єство, часове і безсмертне, видиме і мисленне, проміжне між величчям і малістю, водночас дух і плоть»[1].

Виняткова доля людини розпочинається вже від самого моменту її створення. Боже Об’явлення розповідає, що Бог творив усе лише одним словом, а ось творенню людини передує Божественна «нарада» на якій вирішується не лише покликання до життя людини, але і особливість її природи: «Тож сказав Бог: “Сотворімо людину на наш образ і на нашу подобу”» (Бут. 1, 26). Згідно Божого задуму, єдине творіння у всьому всесвіті, яке  отримало Образ Божий, є саме людина. Образ Божий – це не якийсь гарний додаток до людської природи. Це фундамент її природи, невід’ємна умова людського існування. Знищити образ Божий у людині рівноцінне знищенню самої людини.

Наступною важливою характеристикою людської природи є її бінарність, про що ми також дізнаємося із Божого Об’явлення: «І сотворив Бог людину на свій образ; на Божий образ сотворив її; чоловіком і жінкою сотворив їх» (1,27). Розкриваючи Божий замисел щодо людини, бачимо що остання створена у двох іпостасях – чоловічій та жіночій. Та сама людська природа, яка має своє подвійне вираження. «Не можна бути просто людиною – людина завжди є або чоловіком, або жінкою»[2]. Кожна з обох статей, хоч і посідає свою особливість, під кожним оглядом є рівною за гідністю та цінністю. І хоча історія знає випадки несправедливого порівняння обох статей чи домінування однією над іншою, все ж було б великою помилкою задаватись питанням, яка із статей є важливішою чи ціннішою. Адже Образ Божий, який в однаковій мірі є даний як чоловікам так і жінкам, остаточно та безапеляційно закріплює рівність між ними обома.

Важливим буде підкреслити, що рівність про яку іде мова, немає нічого спільного із однаковістю. Чоловіча і жіноча стать за своїми характеристиками абсолютно відрізняються між собою. Статевість визначає людське буття не лише на фізичному, але і на психологічному та духовному рівнях. Чоловіки і жінки різняться між собою як будовою тіла, так і способом пережиття емоцій, ба навіть особливістю духовного життя. Ці відмінності окреслюють неповторну красу та особливість кожної із статей, які мають за мету взаємно служити одне одному своїми дарами. І в жодному разі не можна затирати цієї різниці, оскільки це було б запереченням Божого задуму та природи самої людини.

Здавалось б, що все про що було вище сказано є очевидним та самозрозумілим. Однак не для всіх. Останніми роками, як у світі, так і в Україні зокрема, активно ширяться переконання, які пробують заперечити об’єктивну правду про людську природу. Йдеться про так звану «гендерну ідеологію», яка, прикриваючись благородною метою боротьби за рівність усіх людей, насправді має за мету щось цілком інше, що породжує серйозну загрозу для світового суспільства.

Основою гендерної ідеології є розрізнення між біологічною статтю, яка дається людині від зачаття, та гендером – особистим вибором сексуальної поведінки[3]. Тобто людина, не залежно від того ким вона народилася, чоловіком чи жінкою, може сама собі вибирати як їй жити: як чоловік чи як жінка. Статевість стає роллю, яку можна змінювати, при цьому необмежену кількість разів. Рівно ж статевість «перестає усвідомлюватися як глибинне покликання особи до вічної любові, а вважається наче тимчасовою грою»[4]. Фактично «те, що донедавна вважалося статевими відхиленнями, сьогодні проголошується теоретиками гендеру не просто як нормальність, а як правило життя, якого слід дотримуватися під страхом насмішок, осуду чи навіть покарання»[5].

Свого часу Папа Венедикт XVI зазначив: «Те, що часто виражається і розуміється під терміном «гендер», призводить урешті до самовизволення людини від сотвореного світу і від Творця. Людина хоче сама себе творити і завжди та лише сама хоче розпоряджатися всім, що її стосується. Але таким чином вона живе всупереч істині, всупереч Духові-Творцеві»[6]. Окрім того, гендерна теорія не лише заперечує християнське вчення про людину, вона ще й нівелює об’єктивні наукові дані медицини та психології. Це в свою чергу дає нам повне право визнати, що «теорії гендеру є руйнівними та антилюдськими»[7].

Молімо всемилосердного Бога, про мудрість об’єктивного пізнання людської природи та захисту від згубної дії різноманітних ідеологій, які підривають основи людського життя.

 

Підготував

о. Тарас Бабій

[1] Св. Іван Дамаскин, Точний виклад православної віри, книга друга, глава XII: Про людину.

[2] Послання Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ стосовно небезпеки гендерної ідеології, 19.

[3] Пор. Послання Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ стосовно небезпеки гендерної ідеології, 13.

[4] Спільна Декларація католицьких єпископів України з приводу небезпеки нового ідеологічного поневолення нашого народу (25 листопада 2015 року).

[5] Послання Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ стосовно небезпеки гендерної ідеології, 16.

[6] Промова Венедикта XVI до Римської курії з нагоди різдвяних вітань (22.12.2008), п.1

[7] Послання Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ стосовно небезпеки гендерної ідеології, 20.


ДІТИ, ЯК БОЖИЙ ДАР
ДІТИ, ЯК БОЖИЙ ДАР