Єпархіальний Інститут душпастирства подружжя та сім’ї свв. Йоакима і Анни

Стрийська Єпархія УГКЦ

ДЕСЯТА МІЖНАРОДНА ЗУСТРІЧ СІМЕЙ

Рим 22-26 червня 2022 р.

Доповідь №4:

“Катехуменат подружніх пар”

Доповідачі: Габліелла Гамбіно і Джованні Нуцці, італійське подружжя, одружені 25 років, виховують 5 дітей.

Переклад: о. Тарас Бабій

 

Вступ.

Який це привілей бути сьогодні тут нам разом та ще раз роздумати над словами Святішого Отця.

Що найбільше турбує нас батьків, коли ми думаємо про майбутнє наших дітей? Щоб вони добре побудували своє життя. А зокрема для нас батьків-християн? Щоб вони віднайшли своє покликання. Перед лицем цих тривог, які, безперечно, об’єднують усіх нас, слова Святішого Отця є вагомою підтримкою. Документ, який ми маємо за честь представити вам сьогодні, є відповіддю Церкви, на яку ми усі чекали.

З нагоди року сім’ї «Amoris laetitia», Дикастерія мирян, сім’ї та життя опублікувала Катехуменальні напрямні для подружнього життя. Це є пастирські вказівки для парафій, дорогоцінний документ, який Святіший Отець доручає священикам та мирянам, що залучені у сферу душпастирства родин.

Текст має на меті удосконалити приготування до шлюбу наступних поколінь і супроводжувати наших дітей у їхньому подружньому покликанні.

Тому сьогодні ми тут, щоб:

  • отримати дар
  • прийняти завдання
  • запустити процес, як каже Святіший Отець, щоб розпочати новий шлях як Церква.

Це процес, який закликає усіх нас, душпастирів і мирян, бути ініціативними, сміливими та творчими, дозволяючи нам керуватися Святим Духом.

Катехуменальні напрямні також є знаком далекоглядного керівництва Святішого Отця, який хотів ще раз конкретно й ефективно дати відповідь на справжню душпастирську нагальність: піклуватися про молодь сьогодення, яка завтра будуватиме свої сім’ї.

2. Завдання нашого виступу

Наш виступ має на меті проілюструвати дух і мотиви, які лягли в основу редакції Катехуменальних напрямних.

Те, що ми представляємо, це не якийсь готовий курс, це радше інструмент для душпастирських роздумів, який, базуючись на деяких загальних принципах, має на меті стати допомогою окремим парафіям, щоб вони могли підготувати свій шлях, слідуючи тому, що Святіший Отець пропонує, та виходячи з власних можливостей, зберігаючи пастирську свободу та второпність.

3. Цільова аудиторія.

Катехуменальні напрямні спрямовані до єпископів, парафіяльних священиків, подружь та мирян загалом, які є залучені у процес приготування наречених до християнського подружнього життя. Більше того, документ є свого роду схемою (існтрукцією) для суб’єктів усіх сфер душпастирювання, від тих, які займається катехизацією дітей, підлітків, аж до осіб, які надають супровід подружнім парам, щоб сприяти розвитку реального всестороннього душпастирства.

Важливим буде наголосити на поступовій зміні підходу до душпастирства покликань, щоб воно чітко розглядало і шлюб, поряд з богопосвяченим життям.

У якому культурному контексті поміщені ці пропозиції?

Ми усвідомлюємо, що сьогоднішній культурний контекст ставить під тягар важких випробувань покликання до подружнього життя. Все менше число людей, які одружуються, короткий термін тривання укладених  шлюбів, а також проблема дійсності укладених шлюбів є величезним і невідкладним викликом. Як наголошує Святіший Отець, на карту поставлено реалізація та щастя багатьох людей по всьому світу.

Усіх нас хвилює вибір, який зроблять наші діти: чи вистачить у них сміливості одружитися? Чи буде їхній шлюб «назавжди», побудований на повазі, доброті та довірі до Бога?

В основі сьогоднішньої крихкості шлюбів є багато причин: гедоністична ментальність, яка спотворює красу людської сексуальності, обмежене розуміння Таїнства подружжя, як дару і як активної присутності Христа в повсякденному житті, витончений страх щодо власної неготовності по відношенню до зобов’язань подружнього життя, страх вступити у власну «велич»[1], страх бути батьком і матір’ю. Але як подолати ці страхи? Що є протилежністю страху? Довіра, а довіру не здобувається на одинці.

Джованні: Особисто я ніколи б не подолав свої страхи бути чоловіком, якби не зустрів відкритих та щедрих друзів, а також турботливу та привітну спільноту, яка допомогла мені зрозуміти, що для мене і для нас існує Божий план. І яка допомогла мені довіритися провидінню Божому.

Це суть катехуменату, запропонованого Папою Франциском: шлях прийняття спільнотою, яка знає, як вас супроводжувати, захищати та підбадьорювати.

4. Причини (мотиви) катехуменату для подружь

Чому на практиці швидкої підготовки є недостатньо? Чому Папа просить нас залишити позаду критерій «так завжди робилося»?

Тому що подружжя – це справді покликання, а це не просто гарна фраза. Покликання, яке вимагає розсудливості (розпізнання), призначене увести наших дітей у майбутнє, дати їм більш конкретну християнську ідентичність, зробити їх дорослими та рішучими у подоланні життєвих випробувань.

З цієї точки зору, звершення обряду вінчання — це ні в якому разі не пункт призначення, а початок подружнього життя, в якому чоловік і дружина набувають оновленої християнської ідентичності, подібно як це відбувається у священиків і монахів. І протягом цього життя вони мають потребу у супроводі.

Церква, як зауважує Святіший Отець, присвячує багато часу підготовці кандидатів до богопосвяченого життя, але надто мало приділяє уваги тим, хто готується до подружнього життя. Чому для формації священика потрібно стільки років семінарії, а для приготування наречених будувати сім’ю кілька коротких зустрічей? Господь з однаковою силою кличе як до одного, так і до іншого покликання. Подібно до священиків і богопосвячених осіб, подружжя також є улюбленими дітьми Матері-Церкви. Як зауважує Святіший Отець, така велика різниця у трактуванні є необ’єктивною. Подружні пари становлять переважну більшість вірних і часто є головними опорами у парафіях чи різних рухах. Із сімей народжуються покликання; і саме сім’ї складають тіло суспільства та «зшивають розриви» терпінням і щоденними жертвами. Ми відчули це під час пандемії. Тому, справедливості ради, підсумовує Святіший Отець, Церква має приділяти більше часу та енергії (ресурсів) підготовці тих, кого Господь закликає до такої великої місії, як сімейне життя.

Мова йде не про те, щоб готувати когось до екзамену, але до життя. Ми повинні не «наповнювати посудини», але «запалювати вогонь»! Іншими словами нам потрібна більш ґрунтовна підготовка до подружжя, щоб вони (наречені) пережили досвід життя у Христі. Але для цього необхідно подолати класичний підхід до «передподружніх курсів».

Ми маємо потребу у «катехуменальному супроводі», подібно як для Хрещення: постійний супровід у набутті християнського способу життя, який має на меті зробити акцент між зарученими парами, а пізніше і між подружжями на благодаті Таїнства. Дуже важливо допомогти їм жити у присутності Христа, починаючи вже від заручин.

Отже, важливо, щоб цей супровід:

  • тривав достатньо довго, щоб дати можливість парам відчути справжнє дозрівання;
  • виходячи з конкретного досвіду людської любові, поставив віру та зустріч із Христом у центр підготовки;
  • передбачав етапи, позначені – де це можливо та доречно – обрядами переходу, які б звершувались у спільноті.

Ми повинні привчитись іти поруч із зарученими парами, плекаючи їхнє дозрівання, щоб їхнє життя спиралося на віру Церкви, а сімейне життя було б церковним життям. Ось чому ми усі зібрані як Церква. І катехуменат має на меті увести подружжя у спільноту церковну.

5. Засоби.

Як ми можемо допомогти нареченим розпізнати покликання відносно себе самого та  подружжя загалом?

Незамінними будуть діалоги, особисті зустрічі, моменти молитви та життя у Святих Тайнах, духовні віднови, обряди, що знаменують етапи людського та духовного зростання. Рівно ж корисними будуть ділення досвідом між подружніми парами, залучення зовнішніх експертів, а також приклад старших пар із хорошим досвідом подружнього життя.

Ми все це пережили під час наших заручин. Нам, безумовно, потрібно було поглибити розуміння важливих питань, таких як наші відмінності, бажання любові, чуттєвість, але перш за все нам потрібно було зустрітися з Христом. Ми потребували зрозуміти, чи Бог кличе нас до шлюбу?

Якщо заручені пари не відчувають себе приналежними до Христа, як вони можуть побудувати справді християнський шлюб, а не будь-який шлюб, у якому подружжя покладається лише на власні сили і ризикує не досягти успіху?

Щоб ефективно впроваджувати оновлене душпастирство родин, бажаним було б, щоб як подружні пари на парафіях, прородинних рухах, так і священики, починаючи вже від семінарії, були сформовані та підготовлені не лише з точки зору змісту, але і у церковній взаємодоповнюваності та співвідповідальності. Саме дух синодальності знаходиться у центрі уваги катехуменату.

Нам потрібно, насправді, підготуватися до справжнього служіння молодим людям, які готуються до шлюбу; молодим людям, які, можливо, вже живуть разом і мають дітей, але все ж звертаються до Церкви, щоб одружитися. Таке приготування є немислимим без формування себе у «стилі» супроводу, що відповідає реальним потребам пар з якими ми стикаємося. Було б немислимим приготування майбутніх форматорів без зосередження їх на нових викликах душпастирства подружь та сімей, включаючи питання статевої моралі, подружжя та біоетики, які сьогодні є частиною повсякденного життя родин. Щодо священників, то починаючи із семінарійних років, їх потрібно було б готувати у дусі співпраці із мирянами. Робити це в такий спосіб, щоб їхня формація спрямовувала їх до співідповідальності. Для цього для викладів у семінаріях потрібно залучати більше досвідчених подружніх пар, а семінаристам частіше брати участь у душпастирстві родин на парафіях.

6. Цілі

Яка головна мета катехуменального супроводу, на яку сподівається Святіший Отець?

Заохочувати до повноцінного розпізнання свого покликання до подружнього життя, як на особистому рівні, так і на рівні пари. Привести до вільного, відповідального і зваженого рішення одружитися, або до настільки ж вільного і виваженого рішення припинити стосунки і не одружуватися. Йдеться про те, щоб допомогти парам зрозуміти різницю між «приготуванням до весільної церемонії» та «приготуванням до подружнього життя».

7. Етапи катехуменального супроводу

Супровід поділяється на декілька етапів: починаючи від віддаленого приготування, яка охоплює душпастирство дітей та молоді, до власне катехуменальної фази, яка в свою чергу включає три етапи. Перший етап – це ближче приготування, більш триваліший період; другий етап – це безпосереднє приготування, більш короткий період; і третій етап – супровід пар у перші роки подружнього життя, спрямований на включення подружжя у звичайне душпастирство родин парафії та єпархії.

Супровід має на меті пов’язати, починаючи з дитячих років, відкриття християнської віри та посвячення в таїнства з відкриттям покликання до подружнього та богопосвяченого життя.

Цілком імовірно, що це завдання неможливо реалізувати за короткий час; як ми вже говорили, йдеться про започаткування процесу зміни стилю приготування до шлюбу, що принесе користь нашим молодшим дітям у наступні роки.

8. Стиль

Під час реалізації цього супроводу також важливим буде стиль стосунків та прийняття з боку тих, хто буде реалізовувати цей супровід. Тут потрібна буде делікатність, але й радість, керигматичний стиль, який стане проголошенням з боку Церкви, особливо до людей без зрілого досвіду віри, щоб вони могли бачити в уже одружених людях, як і переживати на собі, що подружнє життя прекрасне і можливе.

Крім того, значна присутність пар, які вже живуть разом на віру та із дітьми, і які просять про одруження у Церкві, вимагає розпрацювання окремих підходів, зосереджених на конкретній реальності цих пар, які потребують особливої ​​турботи та уваги. Саме в цих випадках, перш за все, може знадобитися індивідуальний супровід.

У будь-якому випадку, насправді, важливим буде допомогти особам дозрівати у вірі та наверненні.

9. Віддалене приготування

Як ми вже говорили, супровід передбачає віддалене приготування дітей до подружнього життя, починаючи із часу катехизацій.

Габліелла: «Я хотіла одружитися ще з дитинства: приклад моїх одружених батьків і конкретні обставини нашої сім’ї, навіть найпростіші, як от фотографії їхнього весілля, розкидані по дому, і спогади, якими вони завжди ділилися про важливість Таїнства подружжя у найважчі кризові моменти їхнього спільного життя, все це підготувало в моєму серці сприятливий ґрунт для прагнення подружнього життя».

Сьогодні є чимало сімейних ситуацій, коли шлюб в очах дітей видається небажаним. Багато дітей живуть в умовах, де шлюб відкидається з переконання, або в сім’ях, де досвід подружнього життя батьків насичений кризами, невирішеними конфліктами та життєвими обставинами, які роблять шлюб справді небажаним. Як ці молоді люди мають прийти до рішення одружитися, якщо ніхто не дав їм зрозуміти та відчути, що їх любить Батько, який приготував для них прекрасне покликання до любові? Як можна допомогти їм відкрити для себе, що існує покликання до подружжя, зважаючи на їхній сімейний досвід? Ми повинні думати про всіх цих молодих людей вже сьогодні.

Таким чином, віддалене приготування має на меті з дитинства «підготувати ґрунт», на який можна прищепити зерна потенційного покликання до подружнього життя; і це стане можливим, якщо ми передаємо бажання подружнього життя дітям: ми одружуємось не тому, що повинні, а тому, що віримо в подружнє щастя.

З цієї причини важливо розвивати ідентичність хрещення молодих людей також у перспективі покликання до подружжя.

Відповідно до пропозиції катехуменату, процес формування, розпочатий із дітьми, міг би продовжуватись і з підлітками та молодими людьми, щоб вони часом не прийшли до рішення одружитися майже випадково та ще й після підліткового віку, позначеного розчаруваннями та болісними емоційними переживаннями для їх особистого та духовного життя.

Усвідомлюючи цю подальшу мету, зустрічі щодо виховання чуттєвої та статевої сфери, які допомагають належно формувати наших дітей, ми не повинні обмежуватися лише підготовкою їх до повного дарування себе в любові, оскільки любов інтерпретується сьогодні як любов романтична, скоріше їх потрібно увести у чітке розуміння подружньої любові. Потрібно говорити про християнське подружжя, використовуючи слово подружжя.

Сім’я сама по собі зазвичай не в змозі навчити своїх дітей щодо чуттєвої сфери у перспективі подружжя. Їй потрібна допомога Церкви. Скільки сьогодні батьків, які не в змозі проговорити питання статтевості зі своїми дітьми, вони не наважуються розпочати спокійний діалог, опертий на чітких цінностях, таких як чистота, щоб супроводжувати дітей. Тому одна з наступних панелей буде присвячена запуску платформи, на якій ми зібрали деякі програми виховання чуттєвої сфери, щоб допомогти батькам та вихователям. Ми повинні допомагати один одному. Сім’ї не можуть залишатися наодинці в цій справі збереження щастя та повноти життя своїх дітей.

З огляду на ці причини, душпастирство подружь не повинно обмежуватись до вузької сфери «зустрічі для наречених», але повинна проходити в часі багато інших сфер душпастирства, уникаючи певного поділу на герметичні зони та, маючи завжди перед собою перспективу покликання для того, щоб уніфікувати та надати узгодженості шляху зростання у вірі та житті людини.

10. Ближче приготування

Ми одружені вже 25 років. Якщо є один аспект нашого шлюбу, який ми могли б виділити сьогодні, так це те, що, незважаючи на одруження у християнському дусі, протягом багатьох років ми мало були свідомими благодаті Таїнства, присутності Христа серед нас. Не розуміли, як ця присутність може мати позитивні наслідки для нашого повсякденного життя та життя наших дітей.

Ми готувалися до подружжя так, ніби все закінчувалося із звершенням обряду вінчання, ніби це була мета, до якої ми мали прагнути. І це, можливо, сприяло відзначенню багатьох наших труднощів у наступні роки.

Ближче приготування, натомість, яке розглядається у супроводі, пропонується як засів насіння, яке потім може допомогти подружжю зрозуміти духовні та екзистенційні плоди Таїнства і його постійну дію у подружньому житті. Це приготування мало б мати за мету увести наречених у віру, навчити їх спільної молитви, наблизити їх до життя Церкви, до участі у Таїнствах, і, звісно, ​​допомагати парам правильно налагодити міжособистісні стосунки, виховувати мистецтво стати зрілими жінками та чоловіками.

У нашому випадку, наприклад, перш ніж одружитись, ми мали привілей попрацювати над проясненням наших задатків, що дозволило нам бути впевненими у своєму покликанні до подружнього життя. Але однієї речі нам все ж забракло: приготування спрямоване на поглиблення нашого взаємного розуміння, наших міжособистісних стосунків. Це, безумовно, ускладнювало наші перші роки у шлюбі, тому що ми ніби вперше знайомилися. А це означало не лише хороші сюрпризи, а й розчарування. Так само нам не вистачало навиків до спільної молитви, і, хоча кожен із нас мав своє духовне життя, ми не були «єдиними у Христі», як каже Папа, а насправді йшли різними духовними шляхами.

11. Супровід у перші роки подружнього життя.

Ми добре знаємо, що наші труднощі є нормальними труднощами усіх подружь. Саме з цієї причини необхідно, щоб навіть після укладення шлюбу, в катехуменат був включений супровід принаймні перших років подружнього життя.

Звершення обряду вінчання є початком подорожі, яка має відбуватися разом з Церквою, а не наодинці. Це відповідальність, яка стосується кожного, адже це означає створення умов, щоб допомогти подружжю запобігти кризам, розлученням та стражданням.

Тому одним із основоположних аспектів катехуменату є саме введення містагогії подружжя: наблизити подружжя до розуміння прийнятого Таїнства, допомогти їм зрозуміти, що сталося між ними в день їхнього одруження, тобто, що вони пережили переміну завдяки присутності Христа, Який через Таїнство увійшов у їхнє життя! Їм потрібно допомогти побачити знаки присутності Христа та запевнити їх, що вони можуть разом звертатися до Нього в молитві. Благодать Таїнства діє в конкретному житті.

Джованні: «Є багато нового, чого можна навчитися, і слава Богу. Я завжди думаю про себе, коли настають фази кризи, слава Богу, що у нас є все життя, щоб навчитися любити один одного і рости. Тривалість шлюбу, назавжди, в цьому сенсі є справді полегшенням, справжнім подарунком».

Таким чином, душпастирство подружжя могло б стати душпастирством єдності, щоб допомогти подружжю разом долати важкі часи, шанувати один одного, берегти свій шлюб і захищати його від внутрішніх і зовнішніх загроз.

Це має бути душпастирство також місії: закликати подружжя до ​​особливої місії бути християнським подружжям. Тисячі християнських сімей не мають уявлення про покликання до якоїсь місії, яку вони отримують, одружуючись у парафії. Ніхто їм цього не пояснює.

Вони є тими подружжями, про яких ми повинні дбати сьогодні, щоб вони відчували себе дійовими особами у розбудові тіла Церкви.

Святіший Отець, рівно ж, попросив приділяти особливу увагу супроводу подружніх пар у кризовому стані. Надто багато подружжя переживають глибокі страждання і залишають собі великі рани. У зв’язку з цим документ закликає нас у кожній ситуації розвивати душпастирське служіння, присвячене тим, чиї стосунки розірвані або перебувають у складності, щоб зберегти зв’язок і запобігти, де це можливо, розлукам.

12. Висновок

На завершення: подружжя та пастирі разом покликані сповістити молодим людям, що подружнє життя, незважаючи на труднощі, є відповіддю на їхні найглибші очікування. Таїнство подружжя – це не обов’язок, а дар, дарована благодать, допомога, яку Бог пропонує, саме для того, щоб задовольнити потреби справжньої любові та разом йти дорогою святості.

Процес, який пропонує нам Святіший Отець, буде складним: багато хто буде спантеличений щодо доцільності цієї пропозиції, інертність багатьох ускладнить реалізацію цього шляху, ми самі можемо бути знеохоченими через перешкоди та страхи. Але ми повинні мати сміливість зробити все можливе, щоб супроводжувати молодих людей до краси та невимовної благодаті подружжя та сімейного життя.

Це чудова місія. На кону життя наших дітей!

На завершення, ми хочемо ще раз висловити вдячність Церкві та Святішому Отцю Франциску за цей дар, за це завдання та за турботу, яку він має про наших дітей та наші сім’ї. Тож подолаймо всі страхи і спробуймо всі разом оновити душпастирство приготування до шлюбу.

 

[1] Іде мова про велич дітей Божих. Примітки перекладача.

 

Завантажити доповідь: №4 Катехуменат подружніх пар