Єпархіальний Інститут душпастирства подружжя та сім’ї свв. Йоакима і Анни

Стрийська Єпархія УГКЦ

Подружній словник

«Чи могли б ми на вечерю іноді готувати ще й гарнір?» – запитав мій чоловік, тицяючи виделкою самотню запіканку, подану на стіл. Слова Деніса здавалися необразливими. Поєднайте ці слова з милим обличчям – отримаєте звичайнісіньке прохання від любого (ось уже пів року як) чоловіка, хіба ні?

Ні. Я помножила ці слова на час, витрачений на закупи продуктів, і на моє «понад усе не люблю готувати». Зрештою, ось що я почула: «Кепська з тебе господиня. Ну хто готує запіканку без гарніру?». Моє обличчя палало, поки страва на столі холонула.

Зіпсований телефон

Декілька тижнів по тому я купила нову сукню і не могла дочекатися миті, коли покрасуюся перед Денісом. Крутилася довкола, демонструючи обнову. «Як тобі?»

«Вона хороша». Деніс розслаблено вмостився на дивні, вочевидь не підозрюючи, на яку небезпеку наразився.

Моє обличчя видовжилось від подиву: «Хороша? Ти гадаєш, ця сукня хороша? Не можу повірити, що ти це сказав мені!». Я спрожогу кинулася до спальні, грюкнула дверима, скинула невдатну сукню.

Деніс хоробро прийшов з’ясувати, що сталося. А мені щелепа відпала: «Ти щойно сказав мені, що я товста, і ще хочеш дізнатися, що сталося?»

«Ти про що? – отетерів Деніс. – Я лишень сказав, що сукня хороша, і не мав на увазі, що ти – товста!»

Торгівля словами

Наступні декілька місяців виникало ще більше непорозумінь. Одне з них стосувалося реального проміжку часу (а саме 38 хвилин) між моєю фразою «ще хвилинку» і моментом, коли ми нарешті пішли з вечірки, яку Деніс давно був готовий покинути.

«Нам треба поговорити» – заявив мені чоловік, коли ми повернулися додому.

«Ненавиджу слово “поговорити“».

«Чому?»

«Бо воно означає, що ти сердитий на мене».

«Ось у чому наша проблема. Ми говоримо однією мовою, але послуговуємось різними словниками. От що для тебе означає слово “вечеря“, наприклад? Кажи все, що на думку спаде».

«Їжа. Готування. Провина».

«Провина? Чому?»

«Я хочу бути доброю дружиною, але не люблю готувати, тому відчуваю провину за це. А тобі ще й гарнір подавай!»

Деніс усміхнувся: «Для мене, вечеря – це повний шлунок, час із сім’єю і, так, обов’язковий гарнір. А що ти подумала, коли я сказав, що сукня хороша?»

Я насупилася: «Подумала, що ти брешеш, щоб мене не образити. Ти кажеш “хороший“, коли не можеш зробити щирий комплімент».

«Я гадав, це те саме, що й “гарний”».

Відтак ми декілька годин визначали «проблемні» слова. Я, мабуть, виглядала стурбовано, бо чоловік взявся мене заспокоювати: «Не прошу тебе замінити свої значення слів моїми. Це просто наш шанс разом укласти словник Деніса й Гізер».

Укладання нашого словника

Наступної суботи ми мали змогу попрактикуватися.

Я відчувала неспокій, коли ми дивилися телевізор. Під час реклами я заговорила: «Денісе, мені бракувало тебе сьогодні».

Чоловік подивився на мене запитально: «Що ти маєш на увазі? Ми ж цілий день були разом».

Я подумки переглянула всі сцени нашого дня: закупи, прання, робота в саду, посиденьки перед телевізором. Взяла Деніса за руку, посміхаючись: «Любий, розкажи мені, що для тебе означає бути разом

«А! Зрозумів! Для мене це означає спільно робити щось, навіть не спілкуючись. Підозрюю, ти бачиш інакше, еге ж?»

Я кивнула. «Не зрозумій мене хибно. Так мені теж подобається. Проте, коли кажу, що хочу разом провести час, то не маю на увазі перебування поруч, ніби між іншим».

Уже вранці за кавою ми просто проговорили пів години без упину.

Зростання у розумінні

Ми одружені впродовж 22 років, але досі укладаємо свій словник. Ми точно знаємо значення слів «бути разом», «ще хвилинку», «вечеря» і «хороший». Для цього потрібен час, рішучість і готовність відкласти здогадки й запитати. Наш словник і наше подружжя збагачуються цим.

Однак, я досі не люблю готувати.

Джерело: Інститут родини та подружнього життя