Єпархіальний Інститут душпастирства подружжя та сім’ї свв. Йоакима і Анни

Стрийська Єпархія УГКЦ

ЯКИМИ ПОВИННІ БУТИ ХРЕСНІ БАТЬКИ?

Багато хто з нас пригадує ті часи, коли дітей хрестили потайки, а до священника їх приносили бабусі чи старші жінки. Дякувати Богу, ці часи вже минули. У наших храмах не тільки хрестять немовлят, але й зростає кількість молоді та дорослих людей, які приймають цю Тайну.

Хрещення також пов’язане із вибором хресних батьків, і тут виникає чимало запитань:
Чи можуть бути хресними православні?
Чи можуть бути хресними ті, які колись були охрещені, але не беруть жодної участі в житті Церкви?
Чи вистачить тільки «тримати дитину до хресту» і, поки виросте, просто дарувати їй щороку подаруночок?
Чого очікує Церква від хресних батьків і до чого їх зобов’язує?

У сучасному суспільстві, набагато складнішому від усіх попередніх, над людиною постійно нависає загроза споживацтва, погоні за привабливим зовнішнім багатством, загроза втратити духовні цінності.
Отож, вибирати на хресних батьків впливових людей стало немов би своєрідним статусом.
Чи потім такий хрещений батько чи мати будуть дбати про те, щоб їхній хрещеник жив справжнім християнським життям? Про те й ніхто не думає. Важливо, так би мовити, показатися іншим, враз розраховуючи на дорогі подарунки.


Однак, бути хрещеним батьком чи матір’ю – це не тільки формальність, яка до нічого не зобов’язує, але серйозний обов’язок щодо Церкви, Божого люду, і до самого хрещеника і його рідних батьків.
Хрещені батьки повинні дбати, щоб їхній хрещеник вів християнське життя і вірно виконував обов’язки, які накладає Свята Тайна Хрещення.
Беручи до уваги кризу моральних цінностей, це питання вимагає серйозної та глибокої призадуми. Не тільки про значення релігійного життя самих хрещених батьків, але також і про значення хрещення, про зобов’язання, яке воно накладає.
Бути хресним батьком чи матір’ю в наші часи, як і в минулому, не зводиться тільки до певного обряду, звичайного ритуалу, який закінчується в хвилині виходу з храму.

Хрещення є не лише юридичним та моральним зобов’язанням, а справжнім зобов’язанням віри, яке розпочинається з хвилини хрещення.

Він триває протягом усього життя хрещеника та його хресних батьків. Таким чином створюються міжособові стосунки, які їх з’єднують на все життя і на всіх рівнях, а найперше: на рівні релігійному та моральному.
Переглянемо, що говорить про хресних батьків церковне законодавство. Тобто Кодекс канонів східних католицьких церков, який був проголошений Папою Іваном-Павлом ІІ у 1990 році. У церковному законодавстві відразу знаходимо відповідь на кожне з питань.
675 Канон вказує, що у Хрещенні людина через обмивання холодною водою з призванням імені Бога Отця і Сина і Святого Духа звільняється від гріха, відроджується до нового життя, зодягається у Христа і стає членом Церкви, яка є Його Тілом. Тільки після дійсного прийняття Хрещення людина стає здатною до приймання інших Святих Тайн.
685 Канон встановлює, що, відповідно до найдавнішого звичаю Церков, для Хрещення потрібен хоча б один хресний. У цьому ж правилі читаємо: «Обов’язком хресного батька на підставі прийнятого завдання є супроводити того, хто вийшов з дитинства і має охреститися.  Важливо, щоби хрещений вів християнське життя, відповідне Хрещенню, та сумлінно виконував пов’язані з цим обов’язки».
Розглянемо, хто, згідно законодавства Східних Католицьких Церков, може бути хресним батьком чи матір’ю.
Отже, у 685 Каноні записано наступне:
Для того, щоб хтось правосильно виконував завдання хресного батька, вимагається, щоб він:

  •  прийняв три Святі Тайни: Хрещення, Миропомазання та Євхаристію;
  •  належав до Греко-Католицької Церкви та мав намір виконувати ці завдання;
  • був призначений тим, хто має бути охрещеним, або його батьками чи опікунами, а за їх відсутності – служителем;
  • не є батьком/матір’ю чи в Подружжі з тим, хто має бути охрещеним;
  • не був покараний карою екскумуніки, суспензою чи позбавлений права виконувати завдання хресного батька.

Параграф другий вказує, що він повинен бути у віці, яке вимагає Партикулярне право і вів життя згідно з вірою та розумів завдання, яке має прийняти.
А третій параграф встановлює, що з виправданої причини можна допустити вірного якоїсь Східної Церкви до завдання хресного батька, але завжди разом із хресним католиком.
Отже, згідно з Кодексом, з особливої і виправданої причини одним із хресних батьків міг би бути вірний іншої Східної, не Католицької Церкви, якщо він сам прийняв Хрещення, Миропомазання та Євхаристію. У нашому випадку йде мова про православних, але вони самі не можуть бути хресними батьками, тільки разом з другим хресним католиком.


Щодо другого запитання – чи можуть бути хресними ті, які колись були охрещені, але не беруть жодної участі в житті Церкви? Очевидно, люди, які ніколи не ходять на богослужіння і не беруть жодної участі в житті Церкви, не відповідають вимозі життя згідно з вірою та завданням хресних батьків. Адже саме хресні повинні допомагати хрещеникам сумлінно вести християнське життя.

Хрещення – це не ритуал чи обряд, а Свята Тайна, яка відроджує до Нового Життя у Христі.

Як бачимо, вибрати хресних батьків для дитини – це дуже важлива справа. У ній потрібно керуватись не тим, кого вдало запросити чи хто зможе дарувати коштовніші подарунки, а призначати тих, які самі є щирими і ревними у християнському житті та готові підтримати свого хрещеника на шляху християнського життя.

Джерело: Патріарша Катехитична Комісія