Єпархіальний Інститут душпастирства подружжя та сім’ї свв. Йоакима і Анни

Стрийська Єпархія УГКЦ

Свіжість у подружніх стосунках: як віднайти та не втрачати

Добре вино на початку, а коли вп’ються – гірше – це звична стереотипна схема кожного подружжя…Та як зробити так, щоб «вино» у подружжі зберегти на довгі роки, назавжди?

Світ пропагує егоїстичне щастя для кожного: «Втратили цікавість? Охололи почуття? – До побачення. Час прощатись і шукати свого щастя деінде». Як результат бачимо так багато понівечених чоловічих та жіночих сердець і дітей, яких ніхто не вчить любити, жертвувати, зрілішати…

Але Бог насправді приготував інший план для кожного подружжя. Наповнювати посудини один одного – хоча б водою. А вже по своїй милості Творець здатен перетворити воду на вино. І це вино буде солодшим, ніж на початку.

Пропонуємо основні варіанти “наповнення сосудів – оновлення стосунків між чоловіком і жінкою, коли в подружжя вже помітні кризові явища. А також – профілактики, запобігання будь-яких конфліктів та проблем спілкування між ними.

1.Звернутися до Бога

Ісус рятував ситуацію, коли забракло вина, через воду – відновлення, очищення стосунків… Тебе і мене рятує Христос. Ми вже не самі. З нами постійно присутня інша Особа, Божественна, і це дуже важливо розуміти.

У кризових ситуаціях до кого звертатися, куди йти? До Господа Бога, через Сповідь і Причастя. Якщо я, ми обоє посповідаємося, робитимемо так періодично, то Він знову стає частиною мене, присутній в нашому подружжі. І тоді Він може допомагати мені, нам. А якщо я Його відкинув/-ла, то закритий/-та на Його благословення.

2.Розмовляти, розмовляти і ще раз розмовляти…

Тобто сваритися. Докоряти один одному, висловлювати всі свої думки-почуття щодо одне одного, досягати порозуміння і компромісів. Найголовніше – скористатися Божою присутністю в наших стосунках, силою Його благодаті. Відмежовуватись один від одного, образливо і гордовито, безнадійно і зневірено мовчати – це шлях в нікуди.

А як це розмовляти? Про що розмовляти?

Цінно постійно чи періодично мати традицію спілкування-розмови один з одним. Це, наприклад, ввечері, після повернення додому з роботи чи після виконання всіх побутових справ та обов’язків сідати та розмовляти. Бути удвох. О конкретній годині щодня, в одній і тій самій. Говорити про те, що сталося з вами протягом дня, що пережили, як почувалися. Якщо двоє такою інформацією, такими пережиттями ділитимуться між собою, вони будуть щирими, чесними, відвертими, надзвичайно зблизяться один з одним. Така традиційна, періодична розмова щодня, кілька разів на день – не лише є хорошою профілактикою подружніх криз у стосунках, але й несе вирішення і вихід з вже існуючих.

Спільна молитва. Спільна молитва чоловіка і жінки – також дуже сильний фактор, що єднає та зближує. Ми робимо щось спільне, спільно спілкуємося з Богом.

Але дуже важливо, щоб ця спільна молитва подружжя була наперед продумана і добре організована. Щоб обоє подбали про відповідну молитовну атмосферу довкола них.

3. Пробачення: першому/першій просити і швидко пробачати

Інколи пробачити дійсно буває складно. А ще важче – забути прикрість та кривду, яку нам зробив наш чоловік чи дружина. Ми би мали простити одразу, але гордість та егоїзм беруть гору і опанувати їх стає одному не під силу. Щоб їхній вплив не був таким визначальним на нас, щоб доволі швидко нам вдавалося прощати і забувати кривду, варто практикувати молитву-пробачення. Рекомендуємо вибрати молитовний Ббілійний текст, який є найбільш промовистим для нас. І періодично (що важливо), щоразу ввечері чи вранці цей текст присвячувати своєму чоловікові/дружині, молитися за нього/за  неї. З часом неодмінно завдяки благодаті Святого Духа, яку активуємо в собі постійною чи періодичною молитвою, подіє настільки ефективно, що ми не так боляче згадуватимемо минулі рани. Поступово відчуватимемо полегшення в душевному стані, зможемо вільніше та відкритіше спілкуватися з дорогою нам особою.

4. Повертатися до місць особливих спогадів для подружжя

Якщо у вас обох є спільне місце, з яким пов’язані приємні почуття та спогади, які стосуються саме вас обох, то підіть чи поїдьте туди. Періодично відвідуйте такі місця, особливо у періоди непорозумінь та криз. Прибувши на це місце, пригадуйте якими ви були тут, і які події розвивалися тут із вами. Такі спогади сприятимуть зближенню, створять нові моменти споріднення та примирення подружжя. Чим більше таких місць спільного щастя, тим краще. Віримо, що кожне подружжя їх має надзвичайно багато. Якщо відвідуватимемо щоразу інше місце, набагато кращим буде ефект та свіжість спогадів як поштовхів до порозуміння та відновлення люблячих стосунків.

5. Реколекції для подружжя – як підзарядка акумулятора.

Періодично можна зустріти оголошення про реколекції для подружжя, які організовуються у церковному середовищі. Це зустрічі, які проводить досвідчена людина чи люди на певну тему, яка стосується подружніх відносин. На реколекції переважно приїжджають подружжя різного віку та стажу. Під час слухання та спілкування з реколектантом, із іншими подружжями мимоволі можна почерпнути багато корисного з досвіду інших і застосувати це для відновлення власних стосунків. Реколекції – це також додаткова можливість єднання з Господом та між чоловіком та дружиною.

6. Знайомство з “ідеальними” подружжями – святих людей.

Це спільне читання житій святих, про подвиги святих чоловіків і жінок. Наприклад, про святих Йоакима та Анну, батьків святої Терези з Ліз’є тощо. Обговорення прочитаного, думки з приводу.

Це також пам’ятати, пригадувати собі періодично про життєвий приклад Адама та Єви. Пережити стільки досвіду, залишаючись разом – це величезна праця! Це і зустріч, і глибоке пізнання одне одного, розуміння природної потреби, необхідності любити один одного і бути разом («Це кість від моїх костей і тіло від мого тіла»). Це і життя в гармонії стосунків, в розумінні потреб одне одного та співпраці, тобто життя в раю. Це і подружні кризи як кінець раю, вигнання з нього («Це не я, це все жінка, яку Ти дав мені…»), і важка праця на землі часто без результату і винагороди («В поті чола оратимеш землю, і терня та будяки родитиме тобі…»), і перший досвід народження дітей («у болях народжуватимеш дітей твоїх…»), і важкі пережиття, пов’язані з братовбивством Каїном Авеля, їхніх синів. Це і перебування у пеклі псля смерті в очікуванні на позбавлення від самотності Богом Христом через Його воплочення, смерть, сходження до аду, воскресіння. Всюди і завжди вони – разом. І Бог з ними присутній увесь час, піклується про них («І пошив їм шкіряну одіж…).

Звернімо увагу, що усі ці життєві віхи є у кожного подружжя!..

7. Пам’ятати/пригадувати, що люблю.

Пам’ятайте також завжди, випишіть собі на видному місці особливе, знакове саме для вас нагадування про життєву жертву іншого заради вас. Що життєвий партнер зараз чи вже давно міг/могла бути десь зовсім в іншому місці, зовсім далеко, з кимось іншим, набагато щасливішим/щасливішою. Але він чи вона – обрали бути саме з вами. Нагадуйте собі постійно, що любите свого життєвого партнера. Практикуйте прояви цієї любові в думках, в словах та  у вчинках. Як влучно стверджує апостол Павло: «любов не минає ніколи» (1 Кор. 13, 8).

Криза в подружжі – це просте і банальне забуття того, кого любиш. Згадаймо це, і все з Божою допомогою налагодиться!

Джерело: РОДИНА