Єпархіальний Інститут душпастирства подружжя та сім’ї свв. Йоакима і Анни

Стрийська Єпархія УГКЦ

«Сім’я є першим вікном людини у світ»,- єрм. Юстин Бойко

У нашому суспільстві є дуже поширеною проблема батьків та дітей. Дуже часто молоде покоління має значно інші пріоритети у житті, які, зазвичай, є більше матеріальними, аніж духовними. Часто молоді люди зосереджені на тому, аби бути успішними, багатими, але забувають про цінність справжнього щастя. Адже воно тут, поруч. Щастя – це вміти любити, прощати, бути вірними собі. Звісно, на початковому етапі формування дитини, як особистості, велику роль відіграють батьки, сім’я. Адже, у родині, де сповідують духовні цінності, виховують дітей справжніми християнами, — там перебуває Господь. У Слові Божому читаємо: «Діти, слухайтеся своїх батьків у Господі, бо це справедливе!

Шануй свого батька та матір це перша заповідь з обітницею,

щоб добре велося тобі, і щоб ти був на землі довголітній!» (До ефесян 6: 1-3).

Про те, як працювати над власним сумлінням, та виховувати у собі моральні цінності роздумує Синкел у справах монашества Львівської Архиєпархії УГКЦ, єрм. Юстин (Бойко):

«Усе починається із сім’ї, родини. Першим вікном людини у світ є її сім’я, де є батько і мати. У сім’ї дитина вчиться любити, прощати, бути милосердною, дивитися на світ, на людей, на Бога, формує свій погляд про Церкву, країну тощо. Але у тій же самій родині людина вчиться брехати, ненавидіти, не прощати, заздрити, і ці пороки потім супроводжують людину разом з чеснотами ціле її життя. І тільки від праці над власним сумлінням залежить, чи в людині переважать чесноти, чи візьмуть верх пороки. І тому змалечку є дуже важливо, щоби батьки привчали своїх дітей до усвідомлення того, що перед ними чудове життя, чудова дорога життя, яка дає людині шанс змінити увесь світ. Але ця дорога непроста, наповнена багатьма викликами і спокусами, і той, хто хоче дійти до кінця цієї дороги, — повинен боротися. Стародавні римляни казали: «Життя – це боротьба». І у їхніх словах є велика правда, бо без боротьби, без праці над собою, — людина нічого не осягне.

Ми, як суспільство, можемо стриміти до високих ідеалів, малювати великі концепції розвитку країни, оборони тощо, але коли ми не сформуємо образ громадянина, людини, яка вміє любити, прощати, боротися з собою, стримуватися, пізнавати своє минуле, майбутнє, планувати його, мати повагу до старших, — то таке суспільство є зруйноване у самому корені.

Дорогі батьки, запам’ятайте! Школа допоможе дитині розвинути тільки природні обдарування, чесноти. Але школа ніколи не замінить батьків, сім’ї. І, коли батьки не візьмуться за виховання дітей, коли не присвятять завчасно дітям часу, то потім буде постійно бракувати часу, щоби дітей навернути на добру дорогу. Сьогодні ви не маєте часу на дітей, бо у вас інші пріоритети, а завтра, — ваші діти зіб’ються з дороги. Бо легше усю вину перекласти на школу, суспільство, владу – це дуже легко, а взяти відповідальність на свої рамена – це вже є важче».

Джерело: Духовна велич