Люби – і роби, що хочеш (св. Августин)
Христос Воскрес!
Дорогі у Христі!
Ми розпочинаємо тиждень подружжя і сім’ї роздумами на тему: Любов у подружжі
На перший погляд, видається, що ця тема є простою і зрозумілою. Ось люди одружуються, щоб любити одне одного, жити в злагоді, бажати добра, бути щасливими. Однак, чому ж так багато подружніх пар переживають різні кризи, драми в подружньому житті. Часто вони започатковують ці драми доволі швидко після одруження. Парадокс: люди декларують, що хочуть жити в любові і злагоді, а в дійсності виходить щось далеке чи навіть протилежне від цього.
Потрібно усвідомити правильне глибоке значення, що означає любити. Італійською мовою наше слово ЛЮБЛЮ поміж іншими варіантами перекладається також за допомогою вислову БАЖАЮ ТОБІ ДОБРА. Думаю, це дуже правильне означення любові: бажати добра іншій особі, своєму подругові, своїй дитині (коли говоримо про сім’ю). І можемо з певністю сказати, що подружня любов стає щораз слабшою, якщо бодай один із подругів ставить на перше місце власне ЕГО, замість думати про благо й добро для своїх рідних.
Така зріла правдива любов, яка бажає добра коханій людині більше, ніж собі самій, має бути основою щоденних стосунків. Тим більше таке наставлення до своєї сім’ї стає цінним скарбом посеред сучасних викликів, які постають перед подружжям і перед сім’єю.
Війна, яку розв’язала росія, внесла чимало складних викликів:
– багато сімей фізично віддалені одне від одного через службу когось в ЗСУ чи переїзд на інше місце проживання;
– на жаль, багато сімей переживають втрату своїх рідних через цю війну;
– ба навіть ті сім’ї, які залишилися проживати у звичному місці і є всі разом, – все одно відчувають напруження, спричинені тривожними подіями в Державі та невтішними вістками після чергової атаки російських терористів.
Що ж має бути орієнтиром, щоб перейти ці випробування і не розбити, не згубити своє подружжя і свою сім’ю? Це той самий критерій правдивої любові: бажати добра своїм рідним, любити справжньою любов’ю. Якщо така любов наповнює серце, то вона підказує, надихає до адекватних вчинків, залежно від того, в яких обставинах знаходиться сім’я.
1) Якщо хтось із подругів чи рідних знаходиться далеко – любов спонукає підтримувати словом, відданістю, очікуванням, теплою ніжністю – а все це можна висловити навіть по телефоні. А ще любов надихає ревно молитися про захист і про все найкраще для своїх рідних.
2) Якщо хтось помер чи загинув внаслідок війни – ця чиста правдива любов нехай спонукає і надалі бажати добра коханій особі: але тепер вже не дочасного добра, тимчасового, земного, а вічного щастя у Царстві Небесному.
3) А ті, хто разом переживають виклики, проблеми й тривогу сьогодення, не мусять шукати ніяких інших критеріїв чи орієнтирів, як оцей єдиний: бажати добра своїм рідним і щоденно робити все, аби це добро реалізовувати. І таким чином витісняти чи навіть нейтралізовувати навколишнє зло.
А що ж можемо назвати добром? Звичайно, почнемо із щоденних потреб, які стараємося задовольнити. Однак, це правдиве добро має включати не лише дочасні тілесні потреби,– а ще більше має орієнтуватися на добро душі, на духовне благо. І саме тут багато сімей мають слабинку.
Благом для душі є все те, що є праведним і добрим в очах Бога. Це все те, що співзвучне із Божими заповідями та Євангельським законом. Відповідно, не може бути благом і добром те, що зневажає Бога та відкидає Божу волю. Таку зневагу називаємо гріхом. Отже, справжнім духовним благом є праведність і побожність.
Найкращим критерієм любові буде те, що подруги бережуть одне одного від гріха й допомагають спільно долати спокуси. Це стосується стилю спілкування, буденних вчинків, ставлення до сусідів і рідних; це стосується, зокрема, і статевої сфери, бо саме тут часто буває так, що подруги одне одного не лише спокушають до гріха, але прямо таки змушують чинити гріхи, мотивуючи це подружніми зобов’язаннями.
А насправді існує лише один найвищий подружній обов’язок: любити свого подруга (і відповідно також дітей) правдивою чистою любов’ю, бажати добра і щоденно жертвенно працювати над тим, щоб примножувати духовне, тілесне й матеріальне благо одне одного.
Автор: о. Орест Демко