Христос Воскрес, дорогі у Христі!
Таїнство Подружжя є особливим дарунком Бога для людини. Тому важливо цей дар гідно прийняти та реалізувати. А для цього необхідно добре приготуватися у часі, який передує одруженню – зустрічанні. Як правильно використовувати цей час? Спробуємо коротко окреслити дану тему та визначити основні проблеми, які виникають.
Хлопець та дівчина, які відчувають взаємну симпатію і закоханість, починають зустрічатись, пізнавати одне одного, розкриваючи погляди на життя, вияв характеру, ділення цінностями життя тощо. Основним моментом, який повинен відбутися у часі взаємного пізнання – це бажання зробити одне одного щасливими. І я зараз не про емоції, які це доповнюють. Коли виникає взаємне бажання любити, це означає що ви на правильному шляху. Але християнське розуміння любові не має нічого спільного з проявом егоїстичної любові у відношенні до того кого любимо. І саме це стає помилкою ще на етапі приготування як і в подальшому подружньому житті і може стати однією з причин руйнування відносин.
Подружнє щастя – це спільна мандрівка земним життям. І щоб вміти любити – потрібно разом цього вчитися. Час зустрічання ідеальний для цього. Хто навчиться відрізняти емоції від любові, той одразу зрозуміє, що правдива любов – це бажання добра тому кого ти любиш.
Коли поглянути статистику розлучень в Україні то стає страшно. Більше 70% пар розпадаються на певному періоді спільного життя. Люди одружуються проте не готові до тривалих стосунків, або ж не справляються з викликами сімейного життя. Особливо зараз у часі війни, відстань та довга розлука стають серйозним випробуванням для усіх нас.
Ще одним викликом для наречених, які вже б одружились але через страх війни відкладають це рішення на невизначений період, ставлять на паузу час одруження, однак, розпочинають імітувати подружнє життя, бажанням пожити разом цей період очікування. Які це може мати наслідки на їхнє майбутнє? Як бути у такому разі?
Багато хто скаже, що співжиття до шлюбу є нагодою кращого пізнання людей і нібито вже стає своєрідним початком подружнього життя. Але життя молодих людей під одним дахом включаючи інтимне життя, для нас християн є порушенням Божого закону. І коли ми не зважаємо на Божий закон стосовно подружнього життя, то ми самі руйнуємо власноруч наше майбутнє.
Відтак випливає реальність, яку ми називаємо конкубінат (життя на віру), що стає насправді втечою від відповідальності за особу, з якою пов’язується життя. Щоб краще це зрозуміти, пригадаю слова клятви Таїнства Подружжя «і що не залишу тебе аж до смерті». Власне бажання прожити життя «разом і до кінця» є основою того, що незалежно від ситуацій, які траплятимуться, хлопець і дівчина, а після одруження чоловік та дружина будуть у єдності і нерозривності усе спільне життя. Відтак бачимо, що в співжитті до шлюбу пожити разом – означає протилежне, – рішення бути разом, але не бути разом завжди, а до часу допоки є бажання цьому. Тому і статистика спільного проживання свідчить про частий розпад таких пар, адже такий спосіб життя це всього-на-всього імітація справжнього подружнього життя без Божого благословення.
Тому бажаючи добра насамперед самим собі, будьмо рішучими навіть коли війна несе з собою руйнування, не тільки фізичне, але й часто духовне, боротися за статус «бути щасливими» і нехай наші зусилля міцну сім’ю з Божою допомогою, дадуть добрі плоди для нас і водночас для нашого суспільства, адже де міцна сім’я – там міцна держава!
Христос Воскрес!
Автор: о. Назар Юзвяк