Єпархіальний Інститут душпастирства подружжя та сім’ї свв. Йоакима і Анни

Стрийська Єпархія УГКЦ

«Як було на початку», або Божий задум щодо подружжя

Коли майстер виготовляє якусь річ, то користується наперед заготованим кресленням або добрим зразком виробу як взірцем для наслідування. Так і наречені, коли розпочинають сімейне життя, то зазвичай мають на думці добрі приклади щасливого подружжя, які хочеться наслідувати. Святе Письмо також пропонує різні приклади  людського подружжя. Розмірковуючи над цими зразками, можемо побачити якусь узагальнену картину Божого задуму щодо подружжя. Пропоную розглянути кілька елементів цього задуму.

Одного разу юдейські вчителі спитали Ісуса Христа: «Чи годиться чоловікові розлучатися зі своєю дружиною із будь-якої причини?» Ісус звернув їхню увагу на первісний задум щодо подружжя Адама та Єви в Едемі, і зацитував слова з Книги Буття: «Тому залишить чоловік свого батька і свою матір і пристане [буквально, приліпиться] до своєї жінки – і стануть вони одним тілом» (Буття 2, 24). І далі сказав: «То вже буде не два, а одне тіло. Отже, що Бог поєднав, людина хай не розлучає» (Матвія 19,5-6).

У цих коротких словах міститься важливе повідомлення про первісний Божий задум щодо сім’ї та про природу людських стосунків у подружжі.

Вислів «пристати, приліпитися до своєї дружини» в оригінальному біблійному тексті Книги Буття (2, 24) відповідає давньоєврейському слову «dabaq». Англомовний біблійний лексикон Geseniuss Hebrew Lexicon каже, що це слово «dabaq» означає: «прилипати, приклеюватись за допомогою клею». У випадку людського подружжя це означає, що чоловік творить разом із дружиною сталий і міцний сімейний дім. Інший лексикон давньоєврейської мови подає інші відтінки значення цього слова: «чіплятися», «залишатись поруч», «триматись близько», «заволодіти кимось», «спіймати когось»[1].  У подружжі чоловік виявляє готовність залишатись разом зі своєю дружиною, бути їй вірним, захищати її від посягань інших претендентів.

Так біблійний текст із Буття описує вчинок чоловіка – те, що він прихилився, пристав до жінки та взяв на себе зобов’язання за новостворену сім’ю – давньоєврейським словом «dabaq». У давнину чоловік представляв інтереси своєї сім’ї, а дружина асоціювалася з ім’ям чоловіка та його домогосподарством. Сьогодні сімейний чоловік також зазвичай ототожнює себе, уявляє своє існування через стосунки з власною дружиною і дітьми. Ця єдність сім’ї має тілесний, психічний і духовний вимір. Усі ці виміри сімейних стосунків присутні у понятті «приставання» до своєю дружини.

Божий задум щодо людського подружжя якраз і передбачав міцні, глибокі й тривалі стосунки чоловіка та дружини.

Міцність стосунків, згідно з цим задумом, залежить від готовності двох сторін дбати про спільні інтереси, спільне добро власної сім’ї. Крім того, це слово «dabaq» вказує на сімейну близькість, інтимність, яка зміцнює стосунки подругів.

У вже згаданому біблійному вислові (Бут 2, 24) насправді міститься перевірений віками рецепт щасливого подружжя. А саме: постійна турбота чоловіка та дружини про спільний дім, міцність стосунків, близькість і порозуміння крок за кроком – вибудовують щасливе подружжя. Коли обоє подругів постійно працюють над спільним планом свого сімейного дому та його подальшим втіленням, то як результат отримають єдину, монолітну, щасливу сім’ю. Саме на цей результат і вказує біблійний вислів про сім’ю як про «одне тіло».

Відповідно до Божого задуму сім’я допомагає чоловікові та жінці сповна реалізувати власну людську природу та стати цілісними особистостями. Чоловік «приліпляється до жінки», щоби, з одного боку, подолати власну самотність, а з другого боку, щоби разом із жінкою – особою іншої статі – зреалізувати потенціал своєї людської природи та стати батьками.

Існування подружжя, згідно з Божим задумом, передбачає наявність взаємного зобов’язання у формі сімейної угоди при свідках. Це обопільне зобов’язання або сімейний завіт важливий, передовсім, для офіційного статусу подружжя у суспільстві. Це служить постійним нагадуванням для обох подругів про їхній сімейний статус. У основі сімейного  завіту стоять безкорисливі мотиви, людські почуття, прихильність і любов.

Давноєврейське слово «dabaq» також використовується у інших текстах Святого Письма для опису стосунків людини з Творцем. Так у книзі Второзаконня неодноразово говориться, що необхідно пристати, «приліпитись» до Бога: «За Господом, Богом вашим, будете ходити слідом і його будете боятися; його заповіді будете додержувати, голосу його будете слухатися, йому будете служити і його триматись [до Нього приліпитись]» (Втор 13, 5). «Любитимеш Господа, Бога твого, слухатимеш Його голосу та прихилишся [приліпишся] до Нього; в тому бо полягає твоє життя й твоє довголіття…» (Втор 30, 20).

Що ж означає для людини «приліпитись» до Бога? Це ходити із Ним, слідувати за Ним, шанувати Його, берегти та сповняти Божі заповіді, слухати Бога, Йому підкорятись і служити. Стосунки з Богом також передбачають вірність, тривалість і обопільну працю. Саме цей контекст вживання давньоєврейського слова «dabaq» підказує подругам, як вони можуть поглибити сімейні стосунки. Вони повинні проводити разом час, шанувати одне одного, берегти подружній завіт, прислухатись одне до одного та служити одне одному. А ще, пам’ятати про релігійний вимір подружнього життя, тобто можливість відкриватись для присутності Бога у їхньому житті через дрібні буденні справи сімейного життя.

Підсумовуючи, можемо сказати, якщо чоловік не любить своєї дружини, яку бачить, то він насправді не любить Творця, якого не бачить.

 

Ігор Леньо,

Інститут родини та подружнього життя