1. Мама не може замінити тата. І не повинна.

Тато має бути залучений у виховний процес, і то від народження дитини. У житті сина має бути присутній приклад адекватної чоловічої поведінки: тут уже за обставинами — найкраще, звісно, тато, а як ні, то дідусь, мамин брат, чоловік маминої сестри, хресний тато, словом — хтось, хто близький, гідний, кому можна довіряти і з ким у вас є добрі тісні стосунки; хто знає відповіді на «всі» питання, хто навчить тримати в руках молоток і вудку; давати здачі, коли ображають; подавати руку і відчиняти двері дамам віком від 2-х до 102-х; долати свої страхи; визнавати помилки — і все це не методом «сядь там і слухай сюди», а в процесі спільного живого спілкування.  

2. Не варто засмучуватися і нервувати з приводу брудних та зіпсованих сином речей,

адже хлопчики пізнають світ і свої межі, коли стрибають із парканів та видряпуються на дерева, бавляться у калюжах, розбирають на частини іграшки, падають, щось розливають і розбивають. Використайте краще кожну таку нагоду, щоб пояснити причинно-наслідкові зв’язки. Ну хоча б, що нова іграшка, розкручена на запчастини, — це не страшно, але розламана на друзки — це мінус одна іграшка вже зараз і мінус якісь «бонуси» у найближчому майбутньому, бо все має свою ціну.

3. Мірою дорослішання привчайте свого сина до порядку.

Навчіть його прибирати свої речі, готувати, прасувати і навіть прати шкарпетки. Навчіть його завжди дякувати, і танцювати теж навчіть. У його житті неодмінно настане такий час, коли він сам або його дружина будуть вам за це вдячні. Заохочуйте його також допомагати іншим. Не змушуйте, не наказуйте, але створіть таку можливість і навчіть, що допомагати іншим — це наш обов’язок. Найкраще працює власний приклад.

4. Знайдіть у собі відвагу вчасно перерізати «пуповину»

— дозвольте обирати одяг, друзів, гуртки та зацікавлення. Дозвольте набивати власні ґулі та зібрати особисту колекцію «грабель», але навчіть, що все має наслідки і за все треба нести відповідальність.      

5. Навчіть свого сина, що він не завжди буде переможцем,

що важливіше не виграти за всяку ціну, а вміти визнавати поразку, робити висновки з програшу і не покидати справу на півдорозі. І просити пробачення навчіть, бо він не завжди матиме рацію, але завжди потребуватиме людей поруч.

6. І найважливіше — дайте вашому синові віру, дайте йому Бога,

й він ніколи не почуватиметься самотнім. Батьки не завжди будуть поруч, у житті завжди було і буде те, що переростає наші людські можливості, траплятимуться різні ситуації; але у нього завжди буде Той, до Кого можна звернутися за будь-яких обставин. Чоловік, який схиляє коліна перед Богом на молитві, ніколи не буде слабаком.   Не бійтеся. Не тривожтеся понад міру. Не передавайте куті меду із турботою. Беріть участь у житті ваших синів, але не живіть їхнім життям і не змушуйте їх жити вашим. Любіть, обіймайте, цілуйте, поки даються, — і відпустіть, коли настане час. Моліться за своїх дітей, і те, що не вдалося через нашу людську недосконалість, те підправить Бог.

Віта Якубовська,
Джерело: CREDO